Member Login

Welcome back, friend. Login to get started

Member Register

Ready to get best offers? Let's get started!

Password Recovery

Fortgot your password? Don't worry we can deal with it
Image Alternative text Image Alternative text Image Alternative text Image Alternative text
based on 8 reviews

New Glass Collection

$150

Nulla quisque mi duis ultricies class eu quisque at dictumst lacus per ad nullam placerat euismod enim massa eros litora primis lacus tincidunt mi urna luctus ridiculus fusce sem erat

  • Orci eget
  • Sollicitudin sollicitudin
  • Praesent ante
  • Ac suscipit
  • Posuere cubilia

More Details
Андрей Пургин рассказал о выборах в ДНР
Андрей Пургин рассказал о выборах в ДНР
Читать
Медведев пообещал переход на электронные книжки в 2020 году
Медведев пообещал переход на электронные книжки в 2020 году
Читать
Лидер «Океана Эльзы» призвал украинцев уничтожить режим Порошенко
Лидер «Океана Эльзы» призвал украинцев уничтожить режим Порошенко
Читать
Image Alternative text

Деякі факти і роздуми з приводу вбивства друга Лісника

Деякі факти і роздуми з приводу вбивства друга Лісника
Деякі факти і роздуми з приводу вбивства друга Лісника

Багато часу вже минуло с тих пір, як ми з ним востаннє бачилися в реалі. Я знав його не так вже і добре, колись бував у його монастирі. Тримали зв’язок через інтернет. А тепер – його не стало. І одразу ж почалося активне перемивання кісток у мережі та на ТБ – порошенківські ЗМІ та інтернет-троллі вигадують різноманітну маячню , намагаючись облити брудом і дискредитувати ще одного українського патріота. Тому я, один з його учнів, спробую відповісти тут на деякі пропагандистські брехні та просто біографічні помилки, що ширяться інтернетом, та стисло окреслити ідеологію, якою керувався Лісник.

Одним з перших на його смерть відреагував, звичайно ж, Ярош – людина, яку останні місяці Лісник завзято критикував. Ярош звинувачує його у непрофесіоналізмі як розвідника, каже, ніби Лісник кудись зник зі зброєю, загубився, заблукав. Але це ніяк не в’яжеться з тим, що вже за декілька місяців потому «непрофесіонал» Лісник був поставлений командувати 1м відділом розвідки ДУК ПС. Дуже дивна поведінка для керівництва ДУК, яке саме складається с військових, чи не так? Або ж – Ярош просто бреше, намагаючись облити брудом свого загиблого критика (за його життя Ярош йому таких претензій не пред’являв і сидів собі тихенько). Цікаво, також, що Ярош насправді знайомий з ним ще з 90х років, і не може бути не знайомий – адже він очолював «Тризуб», а Лісник був одним з творців цієї організації та мав у ній організаційне звання сотника. Так що про «зіткнулися один раз» — це просто ще одна його брехня.

Насправді, пояснити таку поведінку Яроша дуже легко, якщо розглянути причини, з яких Лісник розгорнув проти нього таке жорстке словесне протистояння, та зрозуміти ідеї, які сповідував Лісник. Він завжди був прихильником ідеї української революції, він був впевнений, що побудована в Україні олігархічна система не може бути змінена законним, виборчим шляхом, а може бути демонтована лише шляхом озброєного повстання. Чесні вибори, на його думку, принципово неможливі доти, доки 90% стратегічного промислового потенціалу України поділені між кількома олігархічними кланами, які мають повну економічну, а отже, и політичну владу у країні. А копії печаток виборчкомів, що були знайдені у регіоналів після втечі Януковича, зайвий раз доводять, якими насправді є оті «демократичні вибори». Своє бачення того, яким повинно бути таке повстання, до яких цілей йти та якою тактикою користуватися, він докладно розписував на одному зі своїх блогів http://ukr-sprotiv.blogspot.com/2011/09/1.html . Він вважав, що неможливо перемогти Систему, граючи за законами, які вона сама встановлює, і не вдасться шляхом махання прапорцями на мітингах примусити владних крадіїв самих себе лишити статків та посадити самих себе за грати. Ці його слова блискуче підтвердилися – і тим, що усі 24 роки незалежності «чесні демократичні вибори» лише міняли на постах олігархічних «балакучих голів», і тим, що Майдан у 2014 році скинув Януковича лише тоді, коли почав стріляти у відповідь.

Але цілей своїх Майдан тоді не досяг – він скинув лише декількох головних бандитів (на місце яких одразу ж прийшли інші з тієї ж банди), після чого озброєний Майдан не став докорінно міняти владу і систему, залишивши на своїх постах практично всю міліцію, суддів та депутатів. Результат очевидний – ми отримали повний реванш старої системи, президентом став один з засновників Партії регіонів та міністр економіки часів Януковича, а судді та менти, що вбивали та саджали майданівців, спокійно продовжують займатися тим же самим, доки олігархи розкрадають країну, як і раніше. Причини цього Лісник бачив у тому, що Майдан не був власне революцією, а був просто неорганізованим бунтом, котрий не був готовий взяти всю повноту влади у свої руки. Такі бунти є другою з трьох стадій революції (докладніше - http://lisnik1.blogspot.com/2015/09/blog-post_18.html ) . Третьою стадією революції має стати організоване повстання, після якого повстанці беруть у свої руки всю повноту влади та блискавично ламають стару систему і розбудовують нову. Саме до переходу до цієї, третьої стадії революції и закликав Лісник.

Необхідність проводити таку революцію є вкрай гострою, через державну зраду на всіх рівнях, що має місце під час війни з Росією. Питання стоїть вже у існування самої української держави як такої – якщо революція не буде здійснена, то росіяни просто захоплять півкраїни, спираючись на допомогу українського олігархату, що буде знову і знову влаштовувати «перемир’я» з відводом важкої зброї там підставлянням беззахисних солдатів під російські снаряди.

В чому ж полягає ця зрада? Ведення спільного бізнесу з окупантом, безперешкодний транзит газу та інших товарів окупанта через свою територію (які, до речі, є головним джерелом фінансування цього окупанта), співпраця с окупантом в оборонній сфері (!!!), прямі накази армії та силовим структурам не відкривати вогню по окупанту або прямо допомагати йому (як то було в Криму і як то зараз є на Донбасі, де солдатам заборонено стріляти у ворога під загрозою кримінального переслідування), відсутність будь-яких санкцій проти окупанта чи конфіскації його майна, чи розриву дипломатичних відносин с з ним, відведення військ та озброєння перед наступом ворога (що ми бачили у Дебальцево, наприклад, і відведення зброї продовжується і зараз), невведення воєнного стану, коли окуповано аж 10% території (за законом його треба вводити навіть при одній лише ЗАГРОЗІ вторгнення. А те, що при цьому МВФ не дасть кредитів – то порошенківська брехня), постачання ресурсів на окуповані території (навіть заключили договір про поставку електрики до «Кримського федерального округу РФ»). Кожного з цих пунктів навіть окремо вже достатньо, щоб судити Порошенка військовим трибуналом.

Окрім державної зради, ми бачимо і реставрацію кримінального режиму Януковича навіть у ще більш гротескних та відвертих його формах. Патріотів – саджають за абсурдними звинуваченнями, у той час як не покараний ЖОДЕН з тих, хто розстрілював Майдан або віддавав накази на цей злочин. Люди, що причетні до розпалювання сепаратизму і допомагали російському вторгненню на Донбас – спокійно гуляють Києвом, а тим, хто вбивав і катував українських вояків – влада дарує амністію (див. статтю 3), відбувається фактично легалізація Лугандону. Окрім цього, повністю провалена люстрація, майже всі посадовці, судді та прокурори часів Януковича продовжують сидіти у своїх кріслах і служити новому хазяїну. Арешти з рахунків втеклих поплічників Януковича знімаються, також закриваються кримінальні справи проти них, які з переляку повідкривали після втечі Януковича.

Може виникнути питання – а навіщо кримінально-олігархічному режиму ця війна? Відповідь дуже проста – їм потрібно знищити якомога більше пасіонарних і чесних людей, що готові тримати в руках зброю, бо вони становлять велику загрозу для режиму, що ми вже бачили на майдані. Саме через це режим домовився з Путіним про початок цієї війни, і саме для цього організовуються штучні котли, у яких вояки гинуть сотнями. У режиму недостатньо сил, щоб самому перемогти народ, тому для допомоги у цьому були використані російські війська. Одночасно війна дозволяє режиму списувати на неї будь які негаразди, викликані насправді масштабними розкраданнями держбюджету та корупцією, і відповідати на всі запитання «У нас війна!» та «Щось не подобається – йдіть в АТО!». Одночасно окуповані території перетворюються на сірі зони корупції і контрабанди, на яких можна збирати оброк з товарів та продавати їх вдвічі чи втричі дорожче ніж на неокупованих територіях, що приносить олігархам великі прибутки.

Така допомога української влади – єдина причина, що зробила російське вторгнення можливим. Усі 24 роки до того Росія не лізла сюди зі своїми військами, бо не здатна була витримати повномасштабної війни з Україною з перекритою газовою трубою. Путін наважився на вторгнення лише тоді, коли отримав гарантії допомоги від української влади і гарантії збереження свого транзиту через українську ГТС.

Таким чином, війна, що відбувається на сході, несе масу вигід правлячому у Києві режиму, а її закінчення може поставити саме його існування під загрозу. Тому, на думку Лісника, у України не має жодного шансу перемогти у війні, доки державні зрадники не будуть скинуті.

Але «полупровідник» Ярош, схоже, мав іншу думку на цей рахунок. Він завжди називав Порошенка «мій головнокомандувач», волав про «мирний спротив» і пропонував влаштувати якийсь референдум про «недовіру владі» (звісно, законно, тобто лише з дозволу цієї влади). Лісник прямо казав, що Ярош є агентом влади, функція якого – направлення радикальних настроїв Правого Сектору у безпечне для влади русло. Що йому чудово вдавалося. Проте, коли на з’їзді було прийнято рішення про взяття революційного курсу, Ярош одразу втік с організації. Лісник порівнював цю ситуацію з розколом ОУН на «поміркованих» мельниківців (секта свідків Яроша) та революційних бандерівців. Лісник, з огляду на все це, порівнював Яроша з попом Гапоном та пророчив йому таку ж долю.

Сам Лісник публічно заявив про свій вихід з ДУК ПС 31 серпня, після прийняття радою ганебних законів з амністією для сепаратистів та відсутності будь якого силового спротиву проти цього з боку ДУК. Це рішення прийняв сам Лісник, і ніхто не виганяв його, як пишуть деякі ЗМІ. А власне у ПС він ніколи не був, ПС і ДУК ПС – це різні організації, і він це підкреслював.

Аналогічно Лісник критикував і Літуна (Стемпицького) за те що той не провадив послідовну антирежимну політику. Саме Літун прямо заборонив Ліснику свого часу проводити будь-які бойові дії проти режиму Порошенка. В приватній розмові Лісник говорив про його зраду, і схоже, що так воно і є, оскільки на вбивство свого бойового побратима Стемпицький відповів лише здивованим белькотінням у фейсбуці.

У світлі сказаного вище стають ясні мотиви багатьох дій Лісника, та мотиви режиму, що його вбив.

Примітивні та шаблонні методи порошенківської пропаганди можуть викликати лише усмішку. Взята у заручники дитина з’являється у путінсько-порошенківських ЗМІ (вони по суті є одне ціле, просто працюють під різний контингент) кожен раз, коли їм треба дискредитувати якихось незгодних в режимом осіб. Загадаймо, що під час подій у Мукачевому владні ЗМІ також приписували бійцям ДУК захоплення у заручники дитини, кремлівськи ЗМІ розповідали жахи про розіп’ятого українцями хлопчика у Слов’янську, а зовсім нещодавно кремлівські боти звинувачували протестуючих російських дальнобійників у смерті хлопчика, що нібито помер у швидкій через блокування дороги. І нарешті – ніхто ніколи не чув про наявність у Лісника дітей, а якби вони і були – навряд чи він став би ризикувати ними і скоріше за все відправив би їх за кордон.

Не менш абсурдні і звинувачення у терракті против мирного населення людини, що півтора роки ризикувала життям, аби те населення захистити. Аналогиічні звинувачення режим Януковича свого часу пред’являв націоналістам.

Щодо того що Лісник був агентом ФСБ – таку примітивну брехню я не буду навіть коментувати. Всім, хто має розум, досить просто почитати, що Лісник писав останні роки.

До речі, заглянувши у статтю на Вікіпедіі, я з подивом прочитав, що Лісник воював у Другій Чеченській війні, що сам генсек ООН називав його «одним із найнебезпечніших терористів світу». Ні те, ні інше не відповідає дійсності. Лісник воював у Першій Чеченській (а не у другій), на боці Ічкерії, займався там військовою розвідкою та був військовим консультантом. Привіз звідти касету із записами звірств російських федеральних сил, яка свого часу наробила багато галасу у 90ті. Щодо слів Пан Гі Муна – я не знайшов жодних підтверджень, що такі слова він насправді коли-небудь казав.

Також у мережі розповсюджується відео, на якому юнак — український доброволець на грузино-абхазьській війні читає вірш, та говориться, що це — молодий Олег Мужчиль. Цей хлопець не схожий на Лісника ні зовні, ні голосом, і в мене немає жодної информації про те, що Лісник взагалі приймав участь у тій війні.

На цьому моя розповідь завершується. Сподіваюсь, що тепер особистість Лісника стала більш зрозуміла моїм читачам.

Amirov-Sergyi-RIP18-500x486

Посилання:

Блоги Лісника

http://lisnik1.blogspot.com/

http://ukr-sprotiv.blogspot.com/

Сторінки у соцмережах

https://vk.com/id24302210

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008864737636

Намо Бхагаватэ, ningma, sprotiv.org